«Розенкранц і Гільденстерн мертві»: Стоппард, Шекспір і карти Таро в «Золотих воротах»

В основі майбутньої вистави — однойменна п’єса британського драматурга Тома Стоппарда, побудована довкола канонічного для європейської культури «Гамлета» Вільяма Шекспіра.

Стоппард переносить у центр історії двох другорядних шекспірівських персонажів — Розенкранца і Гільденстерна. У «Гамлеті» вони існують на периферії великої трагедії, натомість у п’єсі Стоппарда змушені самі з’ясовувати, частиною якої історії стали, що від них вимагається і чи здатні вони бодай якось вплинути на власну долю.

Саме тема життя всередині вже ніби визначеного сценарію стала однією з причин, чому до цього тексту звернулася режисерка Таня Костинюк.

«Мене давно цікавить тема долі й того, наскільки людина є головним персонажем у власному житті. У “Розенкранц і Гільденстерн мертві” мене особливо зачепило відчуття існування всередині подій, логіку яких герої не до кінця розуміють, і спроба знайти власну свободу вибору в уже ніби визначеному сценарії», — коментує режисерка.

Костинюк додає, що п’єса зацікавила її ще й тому, що її нечасто можна побачити на українській сцені. У новій роботі режисерка планує продовжити експерименти з формою та розвивати теми й стилістику, до яких уже зверталася у попередніх постановках.

Минулого року команда Teatr.Media завітала одразу на дві гучні прем’єри Тані Костинюк, зокрема на її роботу «Щасливе щастя».

І тепер особливо цікаво спостерігати, як окремі теми переходять із проєкту в проєкт режисерки.

Схоже, що тема життя героя в заданих обставинах, співвідношення зовнішнього сценарію та особистого вибору справді зачепила Костинюк. У новій виставі це питання закладене вже безпосередньо в драматургії Стоппарда: персонажі існують усередині добре відомої історії «Гамлета», фінал якої нібито визначений наперед, але все одно намагаються зрозуміти власне місце в ній.

Тож «Розенкранц і Гільденстерн мертві» можна сприймати не лише як окреме звернення режисерки до Стоппарда, а й як продовження творчої розмови про людину, обставини та можливість вибору.

Буквальної постановки п’єси Стоппарда у «Золотих воротах» не буде.

Команда використовуватиме також уривки з «Гамлета» Шекспіра і тексти, створені разом з акторами безпосередньо під час репетицій. Тому майбутню виставу режисерка визначає радше як роботу за мотивами твору.

«Ми використовуємо не лише текст Стоппарда, а й уривки з “Гамлета” Шекспіра та тексти, створені разом з акторами під час репетицій. Тому вистава буде радше за мотивами п’єси, ніж її буквальним сценічним прочитанням», — пояснює Таня Костинюк.

У постановці режисерка також продовжить працювати з візуальною мовою своїх останніх робіт — яскравою сценографією та костюмами, побудованими на архетипічних і виразних образах.

Однією з головних метафор вистави стануть карти Таро.

При цьому йдеться не про буквальне ворожіння на сцені. За задумом Костинюк, Таро перетворюється на систему образів, за допомогою якої людина намагається пояснити хаос і знайти бодай якусь опору.

«Однією з провідних метафор вистави стануть карти Таро — не як буквальний реквізит чи сцени ворожіння, а як система образів, через яку людина намагається знайти бодай якусь ясність і опору в часи хаосу», — говорить режисерка.

У цьому сенсі Таро добре продовжує центральну тему Стоппарда: як зрозуміти правила гри, якщо ти вже опинився всередині неї, і чи можна змінити фінал, якщо карти нібито давно роздані?

До прем’єри можна підготуватися не лише перечитавши «Гамлета» або п’єсу Стоппарда, а й переглянувши однойменний фільм «Розенкранц і Гільденстерн мертві».

У 1990 році Том Стоппард сам екранізував власну п’єсу. Це став його режисерським дебютом і водночас єдиною повнометражною режисерською роботою.

У центрі фільму — ті самі Розенкранц і Гільденстерн, які прямують до Ельсінора за наказом данського короля. Герої намагаються зрозуміти, що відбувається з Гамлетом, але паралельно дедалі більше замислюються над власним існуванням і тим, яку роль вони взагалі виконують у чужій історії.

Поки Розенкранц і Гільденстерн опиняються безпосередньо всередині подій «Гамлета», фільм слідує шекспірівському тексту. Решту часу двоє героїв залишаються ніби між сценами великої трагедії — намагаються зрозуміти правила світу, в якому опинилися, сперечаються про випадковість, долю, смерть і власний вибір.

Вже на початку історії реальність дає збій: монета, яку герої раз по раз підкидають, постійно падає одним боком догори. Далі відчуття того, що вони стали частиною сценарію з уже визначеним фіналом, лише посилюється.

Фільм отримав «Золотого лева» 47-го Венеційського міжнародного кінофестивалю.

Його перегляд може стати хорошим входом у світ Стоппарда перед прем’єрою у «Золотих воротах»: не як інструкція до майбутньої вистави — постановка Костинюк матиме власну форму і включатиме додатковий матеріал, — а як можливість ближче познайомитися з логікою тексту, його гумором та головними питаннями.

У виставі гратимуть:

Настя Бабій, Ян Корнєв, Дмитро Короленко, Христя Люба, Тетяна Остапенко, Дарія Пльондер, Андрій Поліщук, Антон Соловей, Марія Шуліка та Роман Ясіновський.

Прем’єрні покази «Розенкранц і Гільденстерн мертві» відбудуться 17 та 18 жовтня у театрі «Золоті ворота». Показ для преси запланований на 16 жовтня.