«Собор Паризької Богоматері. Реквієм за людяністю» — не сценічна версія відомого мюзиклу. Команда звертається безпосередньо до роману Віктора Гюго та його значно ширшої історії про суспільство, яке саме визначає, хто «нормальний», а хто «інший», кого приймати, а кого засуджувати.
Квазімодо, Есмеральда, Фролло та Феб залишаються героями цієї історії, але в центрі постановки автори намагаються поставити інше — людяність та її поступове руйнування під тиском страху, фанатизму, байдужості й колективної жорстокості.
Саме звідси й підзаголовок — «Реквієм за людяністю».
Не про середньовічний Париж
Роман Гюго був написаний майже два століття тому, але для команди театру історія про натовп, який вирішує долю іншої людини, сьогодні звучить не менш гостро.
Людей так само легко оцінюють за зовнішністю, походженням, статусом, страхами або чутками. Тому середньовічний Париж у новій постановці стає не лише історичним тлом, а способом поговорити про сучасність.
У театрі наголошують: майже кожен персонаж цієї історії має шанс зробити моральний вибір. Хтось обирає владу, хтось — страх, хтось — байдужість або мовчання. І саме з таких невеликих рішень зрештою складається велика трагедія.
«Для нас ця історія не про середньовічний Париж. Вона про відповідальність кожного перед іншими. Під час війни ми особливо гостро відчуваємо ціну людяності: допомогти чи пройти повз, залишитися людиною чи дозволити страху керувати собою», — пояснює режисерка вистави та засновниця Пароль: Театру Альона Ковтун.
Творці постановки хочуть, щоб після фіналу глядач запитав не лише хто з персонажів був правий чи винний, а й себе: «Чи не ставав я колись частиною натовпу?»
Квазімодо — не єдиний головний герой
Ще одна принципова відмінність постановки від популярних адаптацій — увага до самого Собору.
У романі Гюго Нотр-Дам — значно більше, ніж місце, де розгортаються події. Він переживає людей і покоління, стає свідком любові, смерті, віри, зради та історичних катастроф.
У виставі Пароль: Театру Собор також має стати окремим учасником історії — мовчазним свідком того, що роблять люди.
Цю ідею команда переносить у сценографію. На сцені оживатимуть горгулії, а простір ніби отримуватиме можливість спостерігати за персонажами. Спеціально для постановки створені авторські маски, реквізит і десятки костюмів.
Один із центральних візуальних образів вистави — восьмиметрові крила, виготовлені саме для цього проєкту.
Значну частину реквізиту, масок та костюмів команда театру створює вручну.
Великий Гюго маленького незалежного театру
За масштабний матеріал взялася команда молодого незалежного театру, заснованого в Києві лише у 2025 році.
Пароль: Театр працює з класичною та сучасною драматургією, створюючи власні сценічні прочитання відомих текстів та поєднуючи драматичний театр, пластику, музику й візуальні образи. За короткий час команда створила дванадцять прем’єр.
Над «Собором Паризької Богоматері» працюють переважно молоді митці віком від 22 до 26 років. Для театру постановка стала не лише творчим, а й виробничим викликом.
«Ми — незалежний театр, у нас немає державного фінансування чи великого продюсерського бюджету. У якийсь момент завжди виникає спокуса сказати: “Це занадто дорого, давайте зробимо простіше”. Але ми свідомо відмовлялися від таких компромісів, якщо вони могли збіднити художню ідею», — говорить Альона Ковтун.
Більше про "Пароль: Театр" та виставу "Летюча Миша", з якої наша команда почала своє знайомство з новим театром на Печерську, читайте в нашому матеріалі.
За її словами, команда від самого початку вирішила, що масштаб постановки має визначатися не бюджетом, а задумом.
Саме тому складність роману Гюго стала не аргументом відмовитися від постановки, а навпаки — причиною за неї взятися.
«Іноді незалежний театр може дозволити собі найбільшу розкіш — не економити на власній мрії», — додає режисерка.
То кому присвячений реквієм?
Не Квазімодо. Не Есмеральді. І навіть не самому Собору.
У цій постановці реквієм звучить за людяністю — за здатністю бачити в іншому людину, співчувати, не приєднуватися до натовпу і не дозволяти страху чи байдужості робити вибір замість нас.
«Собор Паризької Богоматері. Реквієм за людяністю» — це спроба повернутися до роману Гюго не як до відомої любовної історії, а як до тексту про відповідальність суспільства та окремої людини.
Прем’єра: 12 вересня 2026 року
Наступні покази: 18 жовтня, 15 листопада
Місце: «Печерськ Палац», Київ
Instagram: @paroletheatre