Перша «Тисячовесна» українського театру: 133 проєкти і багато питань

16 серпня завершився один із найбільш очікуваних культурних конкурсів року. «Тисячовесна», яку спочатку знали під дещо телевізійною назвою «1000 годин українського контенту», оголосила переможців.

Масштаб відповідний амбіціям: загальний бюджет програми — 4 млрд гривень, цього року планують розподілити близько 3,2 млрд. На конкурс подали 2634 заявки в усіх категоріях, а сукупний запит перевищив можливості програми приблизно у 4,8 раза. Оцінювання проводили понад 180 експертів, кожну заявку читали п’ятеро, а фінальні пітчинги відбулися 12–16 серпня в Івано-Франківську.

У перформативному мистецтві переможцями оголосили 133 проєкти (з 546 проєктів у всіх категоріях). Орієнтовний бюджет напряму — 400 млн гривень. Конкретних сум по кожному проєкту на момент оголошення результатів немає.

Почнемо з арифметики.

133 проєкти розподілили між 92 заявниками. При цьому 16 організацій отримали два або більше грантів. На них припадає одразу 57 проєктів — 42,9% усього перформативного напряму.

Абсолютні чемпіони — Харківський національний театр опери та балету ім. Лисенка та київський Національний театр ім. Лесі Українки. По шість проєктів кожен.

Харківська опера отримала підтримку для «11:11», «Алкіда», «ГОЛОСУ І ПОПЕЛУ», «Ельфи Лелії», «Короля Данила» та KARINSKA.

Театр Лесі Українки — для «Бабуся вмирати не любила», «Блакитної троянди», «Брідських явищ», «Вампірського балу на Перкалабі», «За парканом» та «Перехресних стежок».

П’ять проєктів має ГО «Театр Ветеранів», п’ять — театр ім. Марії Заньковецької, ще п’ять — Дніпровська опера. По чотири — ГО «Експеримент» та Івано-Франківський театр ляльок.

Про що свідчить такий розподіл проєктів у категорії? Перше і, як на мене, найбільш очевидне: у «Тисячовесні» держава певною мірою перестраховується і робить ставку на прогнозований результат. Серед заявників, які отримали одразу кілька грантів, переважають добре відомі інституції та досвідчені організації. З одного боку, вони мають ресурси й компетенції, щоб реалізувати заявлені проєкти та забезпечити певний рівень якості. З іншого — для великих театрів таке фінансування фактично стає додатковим ресурсом для масштабної проєктної та виробничої діяльності.

Концентрація при цьому доволі помітна: майже 43% усіх проєктів-переможців припадають лише на 16 заявників.

Є й інше пояснення такої статистики. Великі інституції та досвідчені громадські організації мають значно більше можливостей для підготовки сильних заявок: відповідних фахівців, адміністративний ресурс, досвід участі в конкурсах і можливість одночасно подавати кілька проєктів. Тому ситуацію, коли один театр отримує шість грантів, а інший — жодного, навряд чи можна пояснити виключно різницею у творчих ідеях або просто везінням.

Якщо об’єднати громадські організації, ФОПів, приватні підприємства, благодійні фонди та приватну телерадіокомпанію, отримаємо 61 проєкт незалежного сектору — 45,9% від усіх переможців.

Державним і комунальним структурам усіх типів припало 54,1%.

Тож якщо ця пропорція збережеться не лише в кількості проєктів, а й у грошах, «Тисячовесна» може стати значно важливішою для незалежної сцени, ніж це виглядало під час дискусій навколо самої програми. 

Серед державних та комунальних інституцій географія прогнозована. Київ — 21 проєкт. Львів — 11. Харків — 9. Разом три міста отримали 41 із 72 проєктів державних організацій.

Івано-Франківськ має шість, Дніпро — п’ять. Решта країни представлена значно скромніше. При цьому в списку є Херсонський театр ім. Куліша, Запорізький театр ім. Магара, релокований Луганський театр та харківські інституції, які продовжують працювати у прифронтовому місті.

Натомість одна з найбільш неочевидних цифр конкурсу — 13 грантів отримали державні театри ляльок, в той час як оперно-балетні театри — 14.

Тобто ляльковий театр за кількістю підтриманих проєктів практично зрівнявся з оперою.

Ще приблизно 16 проєктів — фестивалі. Тут і три проєкти Гогольфесту, і Фестиваль Перших П’єс, і фестивалі сучасного танцю, і «Золотий лев-2027», і HYMERAFEST, і Ukrainian Stage Showcase, а також KI FEST 2027, театральної діячки та продюсерки Крістіни Кісельовайте, яка не стримала сліз, коли дізналася, що її проєкт було обрано переможцем.

Список переможців має певну здатність викликати дежавю. Наприклад, Дніпровська опера отримала грант на «Наталку Полтавку». Твір Лисенка сьогодні є або нещодавно був у репертуарі Національної опери, Львівської та Харківської опер, Театру Франка, Театру Заньковецької, театрів Полтави, Тернополя та Волині.

Більше того — у самому Дніпрі «Наталку Полтавку» вже грає театр ім. Шевченка. Показ відбувся у квітні 2026 року.

Чи має конкурс державного фінансування враховувати, що конкретний матеріал уже надзвичайно активно присутній на сцені? Цього року певне ні. Бо «Наталка Полтавка» — далеко не одиничний випадок.

Та сама Дніпровська опера отримала підтримку на «За двома зайцями». Вистава вже є у Національній опереті, Одеській музкомедії, театрах Полтави, Рівного, Житомира, Запоріжжя, Херсона, навчальному театрі КНУТКіТ.

Не шукав складних шляхів до перемоги й Молодий театр, який переміг із «Безталанною». Першим гостем вистави, ми вважаємо, має стати режисер Іван Уривський, «Безталанна» якого вже йде в Театрі Франка. Версії вистави із аналогічною назвою також є у Вінниці, Житомирі, а Черкаський театр випустив нову прем’єру лише у квітні цього року.

Київська оперета отримала грант на «Мину Мазайла». Луганський театр — «Мину 2.0». Тим часом «Мина Мазайло» вже є в Театрі Лесі Українки й стоїть у його вересневій афіші, інакше старий добрий Мина міг би стати 7-м проєктом Театру Лесі Українки, який святкував би перемогу на конкурсі.

Серед переможців — проєкти з невмирущої класики — «Лісова пісня», «Вій», «Ніч перед Різдвом», «Фарбований Лис», «Оскар і Рожева Пані». Класика, як бачимо, виявилася не лише безсмертною, а й доволі конкурентною.

Звісно, нова «Наталка Полтавка» може виявитися найрадикальнішою виставою сезону, Молодий нарешті побореться за пальму першості в ТікТоці своєю «Безталанною», а українство нарешті без жодних коливань визначатиме, що хороший Мина, при… грі  — то справа рук Куліша.

Багато хороших вистав не буває. Тож у переліку переможців є одразу дві «Перехресні стежки». Один проєкт подав Театр Франка. Другий — Театр Лесі Українки. Як то кажуть, одними стежками. 

При цьому «Перехресні стежки» Дмитра Чирипюка вже існують у репертуарі самого Театру Франка. У Львові є ще одна версія — Івана Уривського в Театрі ім. Курбаса.

Можливо, грантовий проєкт Театру Франка взагалі не має стосунку до згаданої постановки. Але дізнатися про це з результатів конкурсу неможливо. 

І тому громадськість бачить приблизно таку картину: держава вирішила профінансувати дві вистави «Перехресні стежки», одну з яких отримує театр, де «Перехресні стежки» вже є. Совпадєніє?

Цікавий кейс — «Енеїда. Театр Ветеранів». Прем’єра вистави відбулася у грудні 2025 року. У травні 2026-го її показали на сцені Театру Лесі Українки в присутності першої леді, прем’єр-міністерки та міністерки культури. Потім був фестиваль VIADUK, Черкаси, вистава стоїть в афіші Молодого театру.

Що саме профінансувала «Тисячовесна»? Нову версію? Гастролі? Масштабування? Ми не знаємо, але радіємо з приводу гідної вистави, на яку свого часу потрапив Teatr.Brut, проєкт «Станції Театральної» з ведучими Поліною Снісаренко та Костею Олексенко.

Схожа історія з «Вишиваним королем України» Івано-Франківського драмтеатру.

У 2021 році Ростислав Держипільський уже поставив у Харкові оперу «Вишиваний. Король України» на музику Алли Загайкевич і лібрето Сергія Жадана. Той проєкт коштував близько 17 млн гривень і залучив приблизно 200 артистів. Тепер театр, яким керує Держипільський, отримує грант на проєкт про ту саму історичну постать.

Чекаємо з нетерпінням та сподіваємося, що бюджет нового проєкту не змусить інші проєкти категорії значно посунутися в своїх амбіціях.

У списку переможців водночас є чимало нових назв, які раніше не з’являлися на афішах українських театрів.

Театр Лесі Українки отримав підтримку на «Блакитну троянду» — одну з найважливіших і водночас дивовижно рідкісних п’єс Лесі Українки. У чинному професійному репертуарі вона фактично відсутня. Якщо ви раніше були на виставі «Червона троянда», колекція ваших троянд театру подвоїться. 

ГО «Фундація — Львівська симфонія» перемогла з «Абу-Касимовими капцями». Актуальних українських сценічних версій знайти не вдалося.

Український малий драматичний театр ставитиме «Казки по телефону» Джанні Родарі.

Запорізький театр ляльок — «Максима Осу» за коміксом Ігоря Баранька.

«Сузір’я» — «Інтернат» Сергія Жадана. Українських сценічних постановок роману в дослідженому репертуарі знайти не вдалося.

Безумовно, одним із очікуваних проєктів стане «ДІМ» Івана Шарана. І хоча назва проєкту ідентична «ДОМУ» Андрія Жолдака, змістовно це буде зовсім інша робота — з іншою темою, оптикою та художнім задумом.

У певному сенсі весь перформативний напрям «Тисячовесни» стане своєрідним експериментом. Особливо цікавий приклад — «Спитайте Мієчку».

Театр Заньковецької отримав грант на постановку роману Євгенії Кузнєцової. За п’ять днів до оголошення результатів Івано-Франківський драмтеатр анонсував власну прем’єру за тим самим романом — у постановці Дмитра Захоженка, з майбутніми показами у Словаччині, Угорщині та Чехії.

Один театр матиме підтримку «Тисячовесни». Другий створюватиме свою версію без неї. За рік ми зможемо порівняти і, можливо, побачити, що саме дають додаткові державні гроші.

У перформативному напрямі програми закладено приблизно 400 млн гривень. Для порівняння: за цифрами, які озвучувала міністерка культури Тетяна Бережна, поточне фінансування Держкіно становить 128 млн, Українського культурного фонду — близько 300 млн. Тобто один перформативний напрям «Тисячовесни» співмірний із бюджетами інституцій, які роками були головними інструментами проєктного фінансування культури.

Це серйозний карт-бланш українського театру та кредит довіри до тих, хто першими буде освоювати державний кошт заради мистецтва.

А коли держава вкладає у перформативне мистецтво сотні мільйонів гривень, вона має дозволити поставити прозаїчне запитання: що ми отримали за ці гроші такого, чого без них не сталося б?

Відповідь ми зможемо отримати лише навесні 2027 року, коли на KI FEST 2027 на одній із дискусійних панелей будуть підбивати підсумки театрального сезону та показувати, як розквіт українського театру, і як мінімум один фестиваль завдяки державній підтримці.

Редакції Teatr.Media чекає на прем’єри і тішиться з того, що вибір, куди піти у театр на вихідних, точно стане більшим. А ще сподіватися, що згадка «за підтримки “Тисячовесни“» на афіші театру перетвориться на знак якості.