Стусанина Театру Воєнних Дій

Режисер Алекс Боровенський розповів нам, що постановка "Стусанини" базувалася на принципах поетичного театру. Актори приносили вірші Василя Стуса, які їх найбільше зачепили, і через імпровізації та етюди вибудовували сценічні образи. Вистава народилася з особистих переживань кожного виконавця, і це було відчутно в кожному русі та слові.

"Стусанину" поціновувачі театрального мистецтва вже могли бачити раніше. Прем'єра першого складу, який грав виставу, відбулася ще у 2019 році. Після повномасштабного вторгнення постановку взяв під своє крило Театр Воєнних Дій, де її почали виконувати військові ветерани.

Те, що ми спостерігали, стало справжнім поєднанням театру та реального життя: актори не просто передавали тексти, а проживали їх, наповнюючи власним досвідом, що зробило виставу неймовірно проникливою. Багато хто в залі не міг стримати сліз…

Дійство відбувалося в актовій залі Музею історії України у Другій світовій війні – місці, що саме по собі додає глибокого змістового контексту. Ще до початку вистави ми відчули особливий настрій: біля входу нас зустрічала військова техніка різних епох, а всередині – величні бронзові та гранітні стели, що спонукали до переосмислення історії. І саме тут, у просторі, де боротьба за пам’ять триває, лунали слова Стуса, нагадуючи про незламність духу.

Актова зала музею забезпечила чудову акустику – голоси акторів звучали чітко, сильно, пробираючи до кісток. Кожне слово звучало так, ніби сам Стус звертався до нас із глибини часу. В якості музичного супровіду звучала музика Rammstein, яка досить несподівано для нас підсилювала емоційну напругу та додавала сценам ще більшої експресії.

Попри те, що більшість виконавців не є професійними акторами, їхня пластичність, виразність і внутрішня енергія змушували повірити в кожен їхній рух і слово. Ми відчули, як вони віддавалися кожному моменту на сцені. Це було справжнє, щире і дуже зворушливе виконання.

Ще одним потужним елементом стало поєднання місця, тематики та виконання – цей контекст надавав виставі особливої сили. "Стусанина" – це не просто театральне дійство, а роздуми про спадщину Василя Стуса та її актуальність у сучасному світі. Ми відчули, як головний герой, немов привид, потрапляє у Київ сьогодення, що змінився до невпізнання. Він не впізнає місто, не знаходить знайомих облич, а люди не помічають його – цей образ залишив нас у роздумах про втрату зв’язку між минулим і сучасністю, про важливість пам’ятати.

Через поезію та пластичні сцени розкривався весь життєвий шлях митця – його боротьба, його внутрішні переживання, його складні взаємини із суспільством. "Стусанина" глибоко торкається серця.

Алекс Боровенський наголосив, що психофізика акторів відігравала важливу роль у створенні образів. Особливо вразила сцена, в якій один актор стояв, немов Ісус, на спині іншого, поки двоє підтримували його за руки. Це було символічно, потужно і дуже емоційно.

Після вистави ми мали можливість поспілкуватися з акторами та режисером. Це був ще один цікавий емоційний досвід, адже театр – це про обмін. Одне – бачити, що актори переживають на сцені, зовсім інше – чути, як вони це робили, які сенси вкладали в те, що відбувалося перед нашими очима.

Тож, якщо ви хочете побачити "Стусанину" на живо, у вас буде така можливість 23 лютого, напередодні третьої річниці повномасштабного вторгнення.

Дізнатися більше про час, місце та вартість квитків можна тут: https://www.instagram.com/theatreofwar.action/

Автор фото: Микита Делюков
Автор відгуку: Максим Сидоренко

Підписуйтесь на сторінки Teatr Media в Instagram, а також слухайте нові випуски нашого подкасту Станція Театральна на YouTube.