Леонардо й Альчеста в Малому театрі

«Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію»

Вистава-комікс за романом Майка Йогансена.
Режисер Артем Вусик.
Малий театр.

Чарівна країна Майка Йогансена

Якщо хочете побачити «Слобожанську Швейцарію» - їдьте до Харкова в район Олексіївки (наприклад). Бо, якщо ви на власне око не бачили ті озера у рожевих лотосах та кумедно-довірливах качках із каченятами, ви не зрозумієте «Слобожанської Швейцарії»!

Але ви таки маєте шанс! Відвідавши у Малому театрі виставу режисера Артема Вусика «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію», ви втрапите у абсурдну мандрівку з неіснуючими героями. Загостривши органи сприйняття, зможете відчути, вслухатись, вразитись, врешті насолодитись маловідомою перлиною української літератури про подорож до Слобожанської Швейцарії (Харківщини).

Зізнаємось чесно – для нас цей твір виявився відкриттям!

Карнавал у чорному кубі

Невдячна справа – прилаштовувати прозу до театру! Але режисер Артем Вусик з Харкова. Як і його постановочна команда. Як і сам автор роману 1932 року «Подорож ученого доктора Леонардоі його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію» Майк Йогансен. Невизнаний геній розстріляного українського Відродження.

Це сама Слобожанщина крізь століття звела двох зухвалих харків`ян: письменника-абсурдиста Йогансена та режисера Вусика…

Найцікавішим винаходом втілення роману виявився для нас простір сценічної дії. Ми потрапили у кімнату, яка наче розташована у порожнині величезного чорного кубу. Хаотичне розташування стільців дасть змогу крутити не лише головою, а й обертатись разом із стільцем, як завгодно. Можете навіть уявити себе дитиною на конику, а навкруги – пригоди інопланетних істот. Ви навіть, всівшись, не вгадаєте, з якого боку (чи кута) периметра почнеться дія.

А коли з`явиться безлица істота у сріблястому чомусь, доведеться виключити звичайну логіку. Бо й у подальшому всі трансформації персонажів та лабіринти сюжетних перевтілень ви не відслідкуєте та не розгадаєте. Наче сам Йогансен буде водити вас за ніс, розчинившись у своїх дивних героях.

Костюми Саші Шая – то окремий шок! Вони максимально абсурдні, але вражаюче деталізовані! Жабо, циліндр, собачі вушка, іспанські банти, ажурний капор, сітки, блискітки, стрази, парча, бороди – все змішано у шалений карнавал на фоні аскетичної сценографії Андрія Хворостьянова.

На ваших очах звичайна дошка перетвориться на човен, потім на дерево, де кроною стане зелена рибальська сітка. Розхитуючись, дерева обертаються на старовинні годинники-маятники. Образ лихоліття.

Воче-Дель-Пополо
(газетні плітки)

А це така газету, яку запропонує вам режисер перед виставою. Тоді всі персонажі цієї історії сприйматиметься наче вигадки непритомного журналіста. Газету радимо почитати, а не тримати, як сувенір. З неї ви дізнаєтесь про загадкову особистість Майка Йогансена та про його «знущальне зізнання», що роман він створив задля «показати прегарні українські пейзажі». І для чого там саме італійці (чи вони іспанці?)… Загадка.

Дон Хосе Перейра, актор Богдан Куліш, яскраво з`являється у супроводі мисливського пса Родольфо, якого аж до сліз кумедно грає Ігор Чебан. Парочка карикатурно дивна. Хосе й Родольфо щезають бозна куди. А замість них з'являться козак Яресь (колишній пес), дід Черепаха та син древонасадця (обидва – колишній Хосе). Чи то артисти грають по дві ролі і більше, чи пес здатен обернутись на людину, а мандрівний романтик на бозна кого… А ще човен з дерев'яної дошки легко стає конем Володькою… Втім, не напружуйтесь! Насолоджуйтесь акторським (й не тільки) перевтіленнями та майстерністю!

Прекрасна Альчеста! Ні на кого не перевтілюється. Актриса Марія Моторна грає очима – здивована усім навкруги. Вона втілює емоції героїні застиглими позами, наче художник зупиняє на полотні мить. Вона схожа на величезну ляльку-маріонетку. Видається дивом, що вона розмовляє. «Куаас», - звабливо тягне Альчеста назву українського напою…

Доктор Леонардо теж ні в кого не перевтілюється. Артист Стас Весельський створює образ більш реалістично. Він головний герой та провідник усієї дії вистави. Йому не до перевтілень, бо він хоче Альчесту. І йому весь час мандрів хтось, або щось трапляється та заважає.

Парочка потрапляє до древонасадця. Добрий, але небезпечний. Артистові Максиму Кущову доводиться зрозуміти, як це – зарубати жінку, а потім обійняти мандрівного сина. Але дає притулок закоханим. Втім шмат сала загортає у папірець із віршами.

Шмат сала грає дерев`яний брусок, який протягом подорожі теж у щось перевтілюється…

Актриса Лариса Шелоумова невпізнанно різнопланово грає кількох: оповідачку, іронічно-жахаючу Бабу, що продає квас, та божевільну персонажку іспанського темпераменту. Хтось з цих трьох – мертва жінка древонасадця, яка провалюється у червоне пекло.

Пекло вдало розташоване за відчиненими із зали дверима. Браво майстру по світлу Костянтину Ніорадзе!

Весь цей магічно-захоплюючий абсурд відбувається під музику Стаса Кононова, яка влучно перетинається із звуками природи.

Остання сторінка

Оголений антично-атлетичної статури чоловік на останній сторінці газети – Майк Йогансен біля човна. Дивак, мандрівник, гімнаст, журналіст, фантазер та звичайний геній, який так невдало народився за два роки до початку кривавого 20 століття…

А в Америці 1900 року видано казку «Дивовижний чарівник з країни Оз». Про дівчинку, яку занесло ураганом в далеку Чарівну країну разом з песиком. Дорогою до Смарагдового міста вони стрічають Залізного дереворуба, солом`яне опудало, лева-боягуза, втрапляють в омани та негаразди, щоб нарешті пересвідчитись у справжніх простих почуттях.

Майк Йогансен, здається, любив цю казку з дитинства. Персонажі його роману «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію» теж шукають кожен своє, загублене чи забуте.

Врешті втілені на театральних підмостках Малого театру майже через сто років від народження на сторінках роману розстріляного харківського письменника, вони зустрічають схід сонця. Й нехай сонце під стелею чорного глядацького кубу – лише жестяний абажур із ліхтариком. Але його проміні лагідно висвітлюють обличчя доктора Леонардо та прекрасної Альчести з блакитними, як озера Слобожанщини, очима…

Прекрасний Happy End.

Тож долучіться до казкової подорожі Чарівною країною – від Херсонських степів до Слобожанської Швейцарії та відчуйте разом з командою Артема Вусика й акторами Малого театру, як сходить сонце та здійснюється заповітна мрія… А ми щиро дякуємо керівникові Малого театру Дмитру Весельському за запрошення на виставу «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію» та несподівані враження!