Закутки чоловічого світу
Вистава починається з гри у футбол. Геніальна сцена, до речі, просто грати у футбол. Це був би корінно ігровий театр, по суті дії, гравці і предмет гри на сцені, але шалена імпровізація і взаємний буллінг перетворив це на темпераменту маскулінну замальовку. Чоловіки багато говорять, штовхаються й перекладають шини. Дії практично немає, але в описі й зазначено “перфомативна вистава”. Не підкопатись.
ТОТЕАТР в Інстаграм: https://www.instagram.com/toteatr/
Йде сцена про секс. Точніше, якась елегія з порнографії. Чоловік описує нетендітне злиття з жінкою, але звісно ж оспівуючи чоловічу природу, цитую: “музика несподіваних інстинктів”, “різко схопив її за волосся”, “поводив себе твердо”, “сексуальна акробатика"... і як валідувати такі дії? “Їй це сподобалось”.
Завдяки шинам, що перекочуються вздовж сцени, народжується образ споживацького ставлення до жінки.
До слова, в фіналі під час імпровізації один з акторів розшифровує назву вистави “Ч.С.” як “Чарівна сучка”. Можливо, нам пропонують поглянути на неприкрите сучасною толерантною ковдрою, відкрите і безсоромне бажання? Сміливо. Такі чоловіки точно ходять під каштанами, тож якщо ТОТЕАТР констанує, а не пропагує, то варто оцінити чесність незалежників!
Наскільки глибока кроляча нора?
Вистава про чоловічий світ, “дає можливість зазирнути у глибину людини в чоловічому тілі без соціальних ярликів і надуманих упереджень” (цитата з опису вистави). Сцена “Тренування у спортзалі”: актора з вагою більшою за колег називають інсультом, а двом найстрункішим пропонують принести спідниці - та їм не звикати, їх булять з початку вистави.
Цілились в неупередженість, влучили в стереотип?
З іншого боку, внутрішній мотиваційний діалог чоловіка частіше так і виглядає. Носії ХY хромосом не звикли доглядати себе підтримкою і ніжністю. Тож якщо вистава звертає на це увагу так само, як Берджес і Кубрик на насилля – цінність такої сцени зростає.
Продовжуючи дослідження маскулінності, команда завертає в тему травки (наркотики - зло прим. ред.). Якщо коротко, чувак три роки курив траву, щодня по декілька банок, але одного дня зрозумів що йому вже 26 і це dead end – і перестав. В повітрі пахне волею. Атмосфера змінюється на героїчну. Один з акторів каже “Красавчік”. Кінець сцени.
Театральна повістка
Театр шукає героя. І вершиною чоловічого амплуа є герой. Воїн світла.
І ТОТЕАТР дає героя.
Блискавично нас переносять на фронт. Сцену молотить епілептичний стробоскоп, актори кидаються мячиками для пінг-понгу в зал, пафосно кричать про війну. Про що конкретно - не зрозуміло, бо гуркіт і рване світло не дає почути. Сім здорових чоловіків в столиці України 2025 року грають у войнушку.
На жаль, автор цих фото, що сидів в першому ряду, не встиг зняти м'ячик, який потрапив йому прямо в об'єктив. ТОТЕАТР не щадить свого глядача так само, як чоловік не жалкує себе.
Вистава йде дві години десять хвилин без антракту, не враховуючи промову режисерки Олени Вахромєєвої до і після, а також обговорення. Пишу це, бо в описі не написали.
Дві години десять хвилин, в які входить сцена, де актори в повній тиші вишиковуються у лінію біля задньої куліси, спиною, їх по одному вихоплює неквапливий прожектор, вони багатозначно розвертаються, поки всі не стануть обличчям до глядача, і не станеться… пісня. Красива пісня, до речі!
У підсумку
У цій виставі є все, що веселить глядача – жарти про Трампа, Арестовича, вибори, історії про травку (наркотікі-зло прим. ред.), сцена з п’яницями, вірш про те, як ми будемо жити без раші, проста парубоцька вдалість, світлі надії на життя без страху.
На цій виставі люди плакали, сміялись і аплодували стоячи.
Такий він, київський глядач – сміється коли може, плаче коли сумує і завжди вдячно стає на поклон. А ще він чує щось чесне в ТОТЕАТРі, віддзеркалення чогось що є і в ньому, і вдячний за це.
На кожну творчість знайдеться шанувальник, а на кожну чоловічу слабкість знайдеться той чи та, хто побачить у цьому силу й красу, тож Боже, бережи аматорський театр і причини, по яким він існує.
Рекомендую цю виставу студентам театральних університетів, офісним працівникам, рибалкам, архітекторам і колишньому міністру культури Олександру Ткаченко. Наступний показ вистави заплановано на 18 квітня 2025.
Автор фото: Микита Делюков
Підписуйтесь на сторінки Teatr.Media в Instagram, а також дивіться нові випуски нашого подкасту Станція Театральна на YouTube.