Чи одружиться нарешті Фігаро?

Молодий театр
Прем`єра 31 травня 2025 р.
Автор та режисер Григор Мане
(за мотивами сюжету П`єра Бомарше)

У пошуках головного героя, або як загубили Фігаро

Загалом вистава підняла настрій, розвеселила, залишила присмак чогось вкрай солодкого та повітряно безсенсового. Але втім можливо воно так і треба? Іноді мозок корисно відключити геть та розслаблено пореготати. Такі вистави вкрай необхідні, бо розважального у гарній обгортці потребує виснажений перманентним стресом український глядач.

Тільки не зрозуміло, задля такої цілі чи варто було чіпати одного з найпотужніших світових комедіографіф, пана Бомарше…

Стиль «високої моди» з ефектом «німого кіно»

Анонсуючи майбутню виставу, Молодий театр тижні два інтригував фотографіями костюмів у барочній стилістиці. Враження було, що театр готує показ «високої моди».

Художниця по костюмах Анна Шкрогаль із командою костюмерів Молодого театру дійсно створили щось надзвичайно витончене та стильне. А за об`ємами роботи – фактично подвиг. Очей не відірвати від усіх тих рюшечків, манжетиків, власноруч розшитих спідниць, корсетів, камзолів. Хотілося просто зупинити картинки та роздивитися до деталей цю красу. Власне вже заради цих витворів мистецтва театрального костюму варто було подивитись виставу.

Шикарні костюми на тлі лаконічного, дуже вдалого сценографічного рішення – безумовний творчий здобуток Молодого театру в цій виставі.

Художник-постановник Володимир Карашевський створив на сцені геометрію паркового лабіринту з білої тканини. Цей лабіринт зникав та влучно з`являвся відповідно сюжету. Наприклад, сцена, коли у темряві дівчата із свити графині кокетують з охоронцями графа нагадала нічні походеньки ельфів.

Чарівно мерехтливе освітлення створює максимальну невизначеність часу й простору, де персонажі перетворюються наче на пурхаючих метеликів чи оживлені тістечка-бізе.

Підвішений у повітрі, лабірінт символізує легкі стосунки та запаморочливі інтриги, й водночас натякає на паркову культуру Європи часів Бомарше.

Естетичне вирішення вистави вишукано поєднало класику кольорів – білі костюми на білому тлі декорації в чорному просторі сцени. І це визначила не лише загальну атмосферу, а й додала надзвичайний ефект «німого кіно». Коли все перебільшено, прискорено й дуже умовно.

Чи розбагатіє Фаншетта?

Або: «Чи вийде заміж Сюзанна?», «Чи зрадить графу графиня?», «Чи стрибне у вікно Керубіно?», - будь-яке з цих запитань могли б стати назвою вистави. Оскільки вказане в афіші «за мотивами сюжету П`єра Бомарше», виявилось по факту – поза сюжетом Бомарше. Адже режисером змінена навіть висхідна подія комедії – «право сеньйора».

Вистава «Чи одружиться нарешті Фігаро?» починається з того, що «право синьйора» не відмінено (як у автора), а повернуто. Режисер Григор Мане, фактично зламавши та переробивши всесвітньо знаний сюжет, повністю переакцентував увагу до персонажів. І постраждалим від такої переробки виявився головний герой Бомарше – сам Фігаро.

Вибачте, ми ні в якому разі не заперечуємо авторського втілення чи трактування класичної драматургії, але поміркованого. Такого, яке не викреслює фізично головного героя, не скорочує його роль, не спрощує до невпізнаваності.

Сподіваємось, що не треба роз`яснювати місце Фігаро у галереї образів світової драматургії. Трагічний Гамлет та комедійний Фігаро – два стовпи, які століттями тримають акторську планку для щасливчиків, яким вдалося зіграти одного чи другого.

В нашій виставі Фігаро фактично знищений. З неперевершеного красеня-авантюриста Фігаро перетворений на лірично безхребетного персонажа. Режисер позбавив його основної функції в своєму «оновленому» сюжеті – автора, керманича віртуозних інтриг. І два прекрасні артиста, Ігор Лагай та Орест Пасічник у запропонованому матеріалі виявилася безсилими. Короткі міркування Фігаро про кохання наодинці із залом (саме так визначив режисер його присутність в подіях) не переконливі. Ліричність Фігаро абсурдна. Психологізм не спрацьовує.

Прикро. Адже Лагай та Пасічник могли б мати у своєму акторському арсеналі ту саму головну роль зі «знаком якості», про яку понад три століття мріють актори всього світу – уславленого розумника Фігаро. Але отриманий шанс розчинився у формулюванні «за мотивами», бо постановник переписав Бомарше.

Про здійснення бажань

Все ж таки Григор Мане спромігся дотриматись вибудованості «комедії положень». Інтриги, переховування, перевдягання, комічні ситуації майстерно втілені артистами Молодого театру.

Дотепне мізансценування перетворила певні епізоди у довершені комічні сценки. Наприклад, коли граф та Керубіно ховаються під пишну білу спідницю Сюзанни та підслуховують, не здогадуючись один про одного. Тендітна Сюзанна (актриса Вероніка Науменко) з очима здивованої дівчинки змушена рухатись у діалозі із графинею лише верхньою частиною тіла. А потім, зламатися навпіл, наче механічна лялька, в якої скінчився заряд. А з-під неосяжного подолу непритомної Сюзанни розлазяться перелякані чоловіки. Зал схвальним сміхом сприймає такі влучні режисерські знахідки, яких у виставі чимало.

Дуже кумедний Базіль у виконанні Анатолія Сомика іноді забуває, що він вчитель музики, а не танців. Протягом подій Базіль пересувається по сцені чомусь підтанцьовуючи. Це додає щемливої кумедності до його згадувань про Моцарта. Бо ніяк він не збагне, чим той Моцарт кращий від Базіля. Справді перлиною вистави є сцена, коли Базіль, заплутавшись у музичних жанрах, диригує написаною ним одою на честь графа. Це виглядає завершеним гумористичним номером, на стільки довершено втілено артистом прагнення бездарного композитора до слави удаваного опонента Моцарта.

Дует садівника Антоніо та його доньки Фаншетти у виконанні Бориса Георгієвського та Поліни Снісаренко – це дует двох дуже споріднених душ, кумедних у своїх забаганках. Антоніо й Фаншетта у виставі – тіневі влаштувальники інтриги. Садівник Антоніо відчуває себе володарем парку, який постійне «під шафе». Тому його влучні поради та вислови сприймаються жартома. Але за образом пияки проглядається турботливий щирий батько, який допомагає донці стати щасливою.

Актриса Поліна Снісаренко, знівелювавши в собі всю жіночу привабливість (от де майстерність!), грає шепеляву негарну незграбу, яка хоче заміж і стати багатою. Коли вона вдається до кокетування чи мрійливості, комічний дар актриси дозволяє створити не просто карикатурну дурочку, а жалюгідно наївну Фаншетту зі зрозумілими кожній жінці бажаннями.

Розкішна Розіна, актриса Ірина Мельник. Вродлива зрілою красою, але стомлена невірністю чоловіка. Прекрасна сцена з «мушками» - ще одна окраса вистави. Свита з гарних дівчат, яка вчить господарку, куди правильно чіпляти «мушку», щоб натякнути молоденькому Керубіно (актор Владислав Савченко) на її прихильність… «Мушки» нівечать обличчя, але графиня вперто завчає цю недолугу грамоту флірту. Ірині Мельник вдається протягом вистави бути й гордою, й приниженою, й гарною та звабливою, й кумедно відразливою. Втім героїня не дає глядачу привід для сумніву – хто в цьому сюжеті головна жінка.

Беззаперечна акторська вдача вистави – це Ігор Портянко у ролі графа Альмавіви. Саме майстерність Портянка в образі графа є тим цементом, який утримує хитку конструкцію вистави. Дякуючи його фонтануючим акторським знахідкам, глядач захоплено чекає кожної появи на сцені цього підтоптаного ловеласа.

Кажуть, трагедію можна змоделювати, а от комедію треба відчувати. Як народжується у театрі сміх та що саме його спричиняє, про це досі сперечаються теоретики. Але можна констатувати, що цим незбагненним критиками акторським приладдям віртуозно володіє артист Молодого театру Ігор Портянко! Браво, Майстре!

Так про що врешті вистава? Всі інтриги розв`язані у найкращий для їх учасників спосіб. Всі герої отримали бажане. Марселіна знайшла сина, Розіна повернула статус коханої, Антоніо з Фаншетою залишилися із солідним виграшем, Керубіно ухилився від армії, Сюзанна дочекалась весілля... Фінал вистави – HAPPY END в абсолюті.

Й, чесне слово, це відчуття суцільного щастя вартує, щоб відвідати у Молодому театрі виставу «Чи одружиться нарешті Фігаро?».

Шкода тільки, що у цих вічних мереживних лабіринтах людських стосунків загубився той очікувано блискучий Фігаро, якого подарував світові син французького годинникаря, винахідник, торговець, дипломат, знавець театру, врешті драматург та неперевершений майстер комедії П`єр-Огюстен де Бомарше.