Першою частиною події був показ танцювальних коротких метрів від Shawn Fitzgerald Ahern — американського режисера, який працював над проєктами, номінованими на Grammy, та відзначеними преміями Oscar і Fedora Prize.
А у другій частині заходу відбувся перформанс-інсталяція під керівництвом італійської хореографині Nunzia Picciallo спільно з танцівниками ACT.
Кіно
Першим фільмом став короткий метр «One&One Other» режисера Shawn Fitzgerald Ahern (США), чиї роботи були номіновані на Grammy, відзначені преміями Oscar та Fedora Prize. Він також виконав одну з головних ролей у власному проєкті.
Фільм складався з двох частин.
У першій — історія двох працівників нічного супермаркету. Простота, майже побутова пластика, відсутність трюків і підтримок стали сильними сторонами постановки. Ця буденність, підсвічена легким абсурдом, створювала ефект присутності. Це виглядало як гра уяви людей, що раптово почали розважати себе серед нічної рутини. Влучні монтажні переходи, гумор і відчуття свободи зробили цю частину особливо переконливою.
Друга частина фільму переносила глядача у стан тривожного очікування перед невідомою подією. Ідея цікава, візуалізація хвилювання вдала, але хореографічна мова виявилася біднішою, а локація менш виразною. Можливо, ці історії доречніше було б представити як окремі роботи.
Наступна стрічка — «Last Boy Left» того ж режисера — занурювала у північний пейзаж: ліси, густі саундтреки на низьких частотах, утопічні алюзії. Візуальна та музична складові справляли сильне враження, однак діалоги без субтитрів у поєднанні з неідеальною акустикою простору ускладнювали сприйняття. Це був радше драматургічний короткий метр із вкрапленнями фізичного театру, ніж танцювальний фільм. Попри це, операторська робота, акторська гра й режисерські рішення залишили глибокий слід.
Загалом кінопрограма виглядала сміливим експериментом, що балансував між побутовістю і поетичністю, гумором і драмою, відкриваючи простір для глядацьких асоціацій.
Живий перформанс
Друга частина вечора — живий перформанс у постановці італійської хореографині Nunzia Picciallo — зібрала понад двадцять молодих виконавців. Концепція була виразною: ми залишаємо сліди. На білих полотнах, через фарбу і рух, кожен учасник залишав відбиток свого тіла — метафору людської присутності у світі.
Вдалим рішенням стала гра з темпами: хтось рухався надзвичайно повільно, хтось — імпульсивно. Так поставав образ множинності життєвих ритмів. Простір дозволяв глядачам спостерігати з різних ракурсів, вільно пересуваючись довкола подіумів.
Проте поряд із сильними моментами відчувалися й слабкі місця. Виконавці, здебільшого дуже юні, виглядали невпевнено, а їхня робота з фарбою часто зводилася до технічного жесту, позбавленого внутрішнього наповнення. Взаємодія між учасниками майже не виникала: бракувало дуетів, поглядів, контакту, що підкреслив би ідею — сліди ми залишаємо не лише у світі, а й один в одному.
Важливо враховувати освітній аспект проєкту Contemporary Act: до створення цього перформансу були залучені українські митці-початківці, які тільки починають свій шлях у мистецтві.
Фінал виявився менш переконливим: після трансового початку й нарощування енергії дійство завершилося скупченням біля стіни, залишивши по собі лише сліди фарби. Логіка задуму читалася, однак художня кульмінація виявилася розмитою.
Окремо варто згадати колористику: чорні відбитки на білому тлі створювали очікування глибшої символіки, але обмеженість палітри зводила багатозначність до монотонності. Адже життя — багатобарвне, трагічне й щасливе, яскраве й тьмяне.
Пошук форми
ACT INTERMEDIA став подією, що шукає баланс між екранним і тілесним мистецтвом. Фільми пропонували гру з алюзіями й настроями, перформанс — тілесний експеримент зі слідом і матерією. Подекуди це було сирувато й хаотично, бракувало досвіду й режисерської рамки, але сам факт появи такого формату — крок уперед для українського сучасного мистецтва.
Ця подія нагадала: рух може бути засобом малювання, інструментом пам’яті та способом говорити без слів. І хоч шлях ще тільки формується, важливо, щоб він не розчинився у поверховості, а зберігав глибину і точність.
ACT INTERMEDIA залишив по собі головне — слід. І не лише на полотнах.
Подяки
Окрема подяка Артему Куруоглу та Тетяні Куруоглу за допомогу в підготовці тексту.
Організатори події:
- Даяна Маньковська та Дарія Гордійчук — засновниці, художні керівниці, виконавчі та креативні продюсерки.
- Циба Діана — графічна дизайнерка, комунікаційна менеджерка.
- Анна Шевчук та Володимир Кобус — адміністратори.
- Анастасія Верещагіна-Янко — помічниця дизайнерки.
Подяка команді Кудрявки за наданий простір та організаційну підтримку:
- Ольга Пилипенко — CEO Кудрявки.
- Анастасія Данилюк — кураторка програм і подій.
- Олексій Левшин — керівник бару і кав’ярні.
- Едуард Гльоза — завідувач господарської частини.
Автори відгуку: Поліна Снісаренко та Сергій Пащенко
Автор фото: Микита Делюков
Підписуйтесь на сторінки Teatr.Media в Instagram, а також слухайте нові випуски нашого подкасту Станція Театральна на YouTube.